Історію ліцею творять люди, – люди закохані в свою працю, свій край, державу.
У навчального закладу, як і в кожної людини, є свій день народження, своя біографія, певні етапи, що відіграють особливу роль у його житті.
Так як засіяна нива має заколоситися, а посаджене дерево дати плід, так і розпочата з Божого благословення 78 років тому попередниками справа підготовки робітничих кадрів продовжується, бо має благородну мету і несе в собі найважливіше – навчати та виховувати молоде покоління майбутніх будівельників.
Природа не терпить застою, тому кожен, хто самовіддано виконав свою працю, сьогодні є частиною славетної історії нашого ліцею. І ми, нинішнє покоління, продовжуємо її.
Ліцею виповнилося 78. Багато це чи мало? З погляду історії – то лише мить, для навчального закладу – це пора розквіту, а з погляду людини – довгий відтинок часу, упродовж якого кілька поколінь викладачів самовіддано торували нелегкий шлях підготовки кваліфікованих робітників: це тисячі і тисячі уроків, семінарів, екзаменів, це більше 20 тисяч випускників, які разом з дипломами отримали путівку в життя
Протягом усіх цих років, і, особливо, останніх десятиліть утверджувався незаперечний авторитет закладу.
Нелегкими були роки його становлення. Далекий 1946-ий. В країні розруха, голод. Проте мирне життя поступово налагоджується. І ось в місті важлива подія: 27 вересня 1946 року наказом колишнього Чернівецького міжобласного управління трудових резервів була розпочата організація ФЗН № 9 на базі військового будівельного управління Прикарпатського військового округу із контингентом 200 учнів.
Багато зусиль і здібностей довелось докласти першому директору Мініну Євгенію Васильовичу, щоб організувати навчальний-виховний процес.
- У 1956 році школу ФЗН №9 було реорганізовано в будівельну школу №9 із 10-місячним терміном навчання.
- У 1957 році будівельна школа № 9 була перейменована на будівельне училище з терміном навчання 1 рік.
- У 1962 році будівельне училище було реорганізовано в міське Професійне училище № 4 із терміном навчання 2 роки.
- У 1978 році за рахунок державних капітальних вкладень трестом “Чернівцібуд” побудовано комплекс училища на 650 учнівських місць, до складу якого входять навчально-адміністративний корпус, майстерні, громадсько-побутовий корпус, гуртожиток.
У березні 2009 року училище реорганізовано в Чернівецький професійний будівельний ліцей.
З 02 листопада 1979 року до обов’язків директора СПТУ№4 приступив Ваньчицький Юліан Антонович.
Народився він 4 березня 1945 року в селі Іздепка Березівського району Краківської області Польщі в українській селянській родині. В травні 1945 року сім’я була переселена в місто Підгайці Тернопільської області. 1970 року закінчив Чернівецький будівельний технікум за спеціальністю “Будівництво та експлуатація будівель і споруд” і у зв’язку з обранням його секретарем комсомольської організації залишився працювати в технікумі. Після закінчення Одеського інженерно-будівельного інституту працював викладачем спецдисциплін, заступником директора з адміністративно-господарської роботи, завідуючим денним і заочним відділеннями. З 1969 року протягом 6 років поспіль Юліан Антонович брав участь у роботі студентських будівельних загонів у Чернівецькій та Кустанайській областях на посадах майстра, інженера, головного інженера районного загону.
Для Юліана Антоновича наше будівельне училище стало школою організаторського досвіду, стартовим майданчиком до адміністративної кар’єри. Впродовж усього періоду роботи в училищі брав активну участь у громадській роботі Після училища працював генеральним директором Чернівецького обласного учбово-виробничого об’єднання держагропрому України, директором Чернівецького будівельного технікуму. У 2001 році, будучи вже на посаді директора будівельного технікуму, Юліан Антонович Ваньчицький обирається головою Першотравневої районної ради народних депутатів міста Чернівці і переходить на державну роботу. Саме Юліану Антоновичу щиро завдячує наш колектив тим, що ми всі зі зручністю можемо добиратися до роботи на автобусі 38 маршруту, який почав курсувати на вулицю Миколаївську за його сприяння і клопотання тодішнього директора Терпелюка А.О
Ю.А.Ваньчицький, очолював наш заклад майже 10 років з 02 листопада 1979 року по 26 вересня 1988 року. Він користувався великим авторитетом у колективі, був активним організатором і душею художньої самодіяльності. Завжди ввічливий, доброзичливий, уважний до кожного члена колективу, він уміло підбирав кадри і талановиту молодь, створив хор педагогічних працівників і сам був незмінним солістом хору.
Юліан Антонович вбачав залежність створення колективу майстрів педагогічної справи від особистого прикладу керівника, який повинен бути зразком педагогічної майстерності для своїх колег у навчанні й вихованні учнів.